XXV XXV III III -ий РІК НОВОГО ВИДАННЯ /Н-р 21-22/ -ий РІК НОВОГО ВИДАННЯ /Н-р 21-22/ ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД 2017 р./ ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 1949 р. 2017 р./ ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 1949 р. Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії • симпозіум «румунсько-українські відносини» • Нації вмирають не від інфаркту... • 80 років тому – на захист рідної мови • З добром вас, вельмишановні ювіляри! • Зустріч синів села луг над Тисою • 145-та річниця Богдана лепкого в Клужі • «свято осені» – в дошкільнят луґожу • Наші на фестивалі «Доля» (Київ) • перші феміністичні нюанси • «Юні українські таланти в румунії» • Закарпатці – в Тіміському повіті • Національна нарада наших освітянців • «Мій кращий друг врятував мені життя» • День української писемності та мови • Осінь – в українському дитсадку ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? стор. 3 стор. 2 стор. 4 стор. 5 стор. 6 стор. 7 стор. 8 стор. 9 стор. 15 стор. 10 стор. 11 стор. 12 стор. 13 стор. 14 стор. 16 Ще навіть біль нестерпний не притих – Знов сиплять сіллю по незшитих ранах. Не в тих стріляли снайпери, не в тих На гнівом переповнених майданах. свята їх пам’ять – зрілих, молодих, Та як потонем в словесах і планах, Не в тих стріляли снайпери, не в тих На світлом переповнених майданах. я знаю, Боже, так казати гріх. Та видно по трибунах і екранах – Не в тих стріляли снайпери, не в тих На гнівом переповнених майданах. У номері: Пам’ятник Небесній Сотні в м. Миколаєві (Україна) Богдан ТОМЕНЧУК НЕ в Тих сТріляли сНайпЕри…
Transcript
X X VX X V I I II I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 1 - 2 2 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 2 1 - 2 2 / Л И С Т О П А ДЛ И С Т О П А Д 2 0 1 7 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 7 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .
Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії
• симпозіум «румунсько-українські відносини»
• Нації вмирають не від інфаркту...
• 80 років тому – на захист рідної мови
• З добром вас, вельмишановні ювіляри!
• Зустріч синів села луг над Тисою
• 145-та річниця Богдана лепкого в Клужі
• «свято осені» – в дошкільнят луґожу
• Наші на фестивалі «Доля» (Київ)
• перші феміністичні нюанси
• «Юні українські таланти в румунії»
• Закарпатці – в Тіміському повіті
• Національна нарада наших освітянців
• «Мій кращий друг врятував мені життя»
• День української писемності та мови
• Осінь – в українському дитсадку
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
стор. 3
стор. 2
стор. 4
стор. 5
стор. 6
стор. 7
стор. 8
стор. 9
стор. 15
стор. 10
стор. 11
стор. 12
стор. 13
стор. 14
стор. 16
Ще навіть біль нестерпний не притих – Знов сиплять сіллю по незшитих ранах. Не в тих стріляли снайпери, не в тих На гнівом переповнених майданах.
свята їх пам’ять – зрілих, молодих,Та як потонем в словесах і планах,Не в тих стріляли снайпери, не в тихНа світлом переповнених майданах.
я знаю, Боже, так казати гріх.Та видно по трибунах і екранах –Не в тих стріляли снайпери, не в тихНа гнівом переповнених майданах.
У номері:
Пам’ятник Небесній Сотнів м. Миколаєві (Україна)
Богдан ТОМЕНЧУК
НЕ в Тих сТріляли сНайпЕри…
лисТОпаД 2017 р.2
На туристичному курорті Тишнад Сатумарського повіту,в готелі Маріса 26-28 жовтня пройшов VІІI-й випускМіжнародного симпозіуму «Румунсько-українські від-носини. Історія і сучасність». Його організаторами вис-
тупили Сатумарська філія Союзу українців Румунії, за фінансовесприяння Союзу українців Румунії в партнерстві з Повітовим музе-
єм Сату-Маре, Ужгородським національним університетом,Західним університетом імені Васіле Голдіша з міста Арад,Сатумарською філією СУР, Чернівецьким Благодійним фондом«Суспільні ресурси та ініціативи» та Чернівецьким НаціональнимУніверситетом імені Юрія Федьковича.
Взяли участь у симпозіумі науковці, культурні діячі та представ-ники Міністерства освіти Румунії, вищих навчальних закладів,музейних закладів, громадських організацій, благодійних фондів,загальноосвітніх шкіл Румунії та України, представники Союзуукраїнців в Румунії, місцевої влади та ЗМІ.
Упродовж двох днів пленарні дискусії пройшли у двох секціях:«Історія та історіографія» та «Міжнародні відносини - Культурнаантропологія - Лінгвістика». Учасники мали нагоду також послуха-ти виступи фольк-гурту «Віднова» з Ужгороду, до складу якого вхо-дять Ганна Шміляк (вокал), Арсен Бабиченко (гітара) та місцевінародні артисти.
«Головною метою симпозіуму є зміцнення румунсько-україн-
ських відносин, відкрити, показати та розвивати хороші стосункиміж науковцями двох країн, Румунії та України. Це співробітництвоважливе, тому що лише таким чином можемо вирішувати спільніпроблеми. Взяли участь багато науковців, але й культурних діячів,вчителів. Тематика, обговорена на цьому симпозіумі, відкрила новіпитання, які треба досліджувати для того, щоб розвивати наше спів-робітництво. Симпозіум показав високий науковий рівень завдякипредставленим доповідям на різні цікаві теми, навколо яких велисяжваві дискусії. Було багато, багато інших цікавих доповідей, якібудуть видані у збірнику з однойменною назвою «Румунсько-укра-їнські відносини. Історія і сучасність». Слід уточнити, що на офі-
ційному відкритті симпозіуму, як, до речі, на всіх подіях, організо-ваних СуР, був присутній голова СуР, депутат Микола МирославПетрецький, який виступив за те, щоб відносини між двома народа-ми розвивалися, та сказав, що його підтримка буде помітна у всіхнаших подіях», - ствердила голова Сатумарської організації Союзуукраїнців Румунії Люба Горват:
Михайло Зан, професор Ужгородського національного універси-тету, ствердив, що це була дуже корисна зустріч: «Було дуже приєм-но поставити, як кажуть, певні крапки над "і" у цих історичнихекскурсах. Тому ця конференція цікава. Дуже приємно, що це відбу-лося у черговий раз. Це такий момент, коли ми не лише спілкуємосьпо своїх темах, по своїх екскурсах та дослідженнях, але й встанов-люємо подальші перспективи дослідження, щоб можливо продов-жувати ці студії вже й у інших аспектах».
Присутня на заході, шкільний інспектор Лучія Мігок зазначила:«Хочу відмітити високий науково-професійний рівень доповідачів.Представлені доповіді викликали зацікавленість учасників симпо-зіуму та допомогли їм окреслити перспективи румунсько-україн-ської співпраці. Багато з доповідей мали практичне значення. Я діз-налася для себе багато нового і познайомилася з цікавими людьми.Дякую організаторам за запрошення».
Іван Вовканич, декан факультету міжнародної політики, менед-жменту та бізнесу Ужгородського національного університету, поді-лився своїми враженнями від участі у міжнародному симпозіумі: «Явважаю, що такі зустрічі надзвичайно важливі, тому що ми всіповинні зрозуміти, що живемо у тому ж світі. Тиса нас об'єднує, ане роз'єднує. Живуть українці в Румунії, живуть румуни в Україні.До цих пір я не бачив таких серйозних проблем, які би якось зашко-дили нашим відносинам, а навпаки, я бачу лише перспективи, лишепозитив у тому, що всі меншини з одного боку та з іншого бокунабираються досвіду спільного життя у Євросоюзі, у спільній роди-ні. Ми всі з Європи. Це є наш розвиток, це є перспектива нашогорозвитку й більше того я вважаю, що надзвичайно важливими є осо-бисті зв'язки між людьми, між нашими представниками громад-ських та офіційних організацій».
Доповіді, що були представлені на Міжнародному симпозіумі«Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність»:
Секція «Історія та історіографія»1.Маріус Діaконеску, Документальне свідчення князя Федора
Корятовича, володаря Мукачевського домену в 1375 році2.Діана Єгар, Особисті цінності сім'ї Перені в описі 1569 року.3.Володимир Гуцул, Війни в історії середньовічної та ранньомо-
дерної України - актуальні інтерпретації та історіографія проблеми4.Фелічіан Поп, Хустський замок - багатовікова спільна історія5.Паула Віраг, Демографічні еволюції комітатів Угоча-Берег
наприкінці XVIII століття6.Галина Розлуцька, Проблеми підготовки духовенства для
румунських парафій Мукачевської греко-католицької єпархії,7.Володимир Фенич, Парадокс чи феномен? Греко-католики
ужгородської унійної традиції в складі Румунської Церкви
Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність»
Великий день! Свято нашої писемності та мови роз-почалося 9 листопада 1997 р.основою УказуПрезидента України Віктора Ющенка Н-р 1241/97Цього дня відзначається пам'ять Преподобного
монаха Києво-Печерського монастиря Нестора-Літописця,послідовника творців слов'янської писемності Кирила таМефодія; він же вважається автором «Повісті минулих літ»,створеної на початках 12-го століття як першої в КиївськійРусі пам'ятки, «в якій, – як пишуть чи не всі дослідники теми,– історія держави показана на широкому тлі світових подій»ХІ-го ст., а також «Чтенія о житії і поглубленії святих Бориса іГліба»; мощі Преподобного (приблизно 1050-1114 рр.) покоять-ся в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Також 9-го лис-топада проходить традиційний Міжнародний конкурс з україн-ської мови імені Петра Яцика з участю понад 5 мільйонів учнівта студентів із багатьох країн світу.
Ось чому, як оцінюють дослідники української мови,Нестора-Літописця треба вважати «прабатьком українськоїписемної мови».
Зазначення про різні версії виникнення писемності на тери-торії України стосуються використання грецької абетки аболатиниці; як знаємо, сучасний стан алфавіту української мовискладений з аналогів грецьких літер, кількох слов'янських, тав минулому, при кирилиці, застосовували глаголицю.
Лише 1989 року Верховна Рада УРСР встановила для укра-їнської «статус державної мови». Це дало змогу не лише укра-їнцям та всім жителям України навчатись українською мовою,а і тим українцям, які живуть за її межами, як у Румунії, Росії,Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Канаді, США,Австралії та численних інших країнах світу.
Сьогодні українською мовою розмовляють біля 45 мільйо-нів людей, а тому вона належить до дуже поширених мов світу.
Українська писемність, історія, культура входять у глибо-чезну минулість, у давнину тисячоліть, адже українська народ-ність, як числиться в працях мовознавців, стала вироблятися,застосовуватися ще з VІ-ІХ століть.
Всесвітньовідомий професор Юрій Шевельов, з яким меніпощастило познайомитись в 1992 році в редакції Мюн -хенського Радіо «Свобода», розрізнив деякі періоди величиноюстоліть історії нашої мови, її хронологічного розвитку.
Він вважав, що протоукраїнська мова (ще до писемногоперіоду) стосується VІ-VІІ-ХІ ст., а середина ХІ-ХІV ст. – періодстароукраїнської мови.
ХV ст. – середина ХV ст. говорить про розвиток ранньоїсередньоукраїнської мови – з 1385 року, коли Литва і Польщаоб'єдналися в єдину державу, до 1574 року, коли був надруко-ваний у Львові «Апостол» Івана Федорова.
Середина ХVІ – половина ХVІІІ ст. називає середньоукраїн-ську мову від Люблінської унії 1569 року (Угода про об'єднан-ня Польщі та Великого князівства литовського в одну держа-ву – Річ Посполиту).
ХVІІІ ст. – це століття пізньої середньоукраїнської мови (відПолтавської битви 1709 року – до видання«Енеїди» Івана Котляревського 1798 року).
Кінець ХVІІІ ст. стосується вже сучасноїукраїнської мови.
Ця хронологія – це хронологія фактів, фікса-цій, подій значних чинників в історії україн-ського народу.
Звичайно, рушійність у формуванні новоїукраїнської мови дослідники та історики мови ілінгвісти вважають як доречною другу полови-ну ХVІІІ ст. і ХІХ ст.
Художня творчість в Україні різних і різно-видних періодів та епох клала свої акценти нарозвиток української мови (могутні, особливоглибокі), починаючи від Івана Вишенського, Гр.Сковороди – шляхом до геніїв нашої літературиТараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українкита інших визначних творців сучасної україн-ської літератури.
Про нашу мову треба писати щоразу, не лишез певних нагод. Впевнений, що і цього року вДень української писемності активісти СУР,
учителі та учні відгукнулись на її подальший розвиток і долю,адже вона, її доля у нас в Румунії не так в наших руках, як внашому серці...
Сподіваймося, що батьки радитимуть дітям вчитися рідноїмови в школах як негайно необхідну, як всюди, і що це неказка-байка, а органічна потреба-повинність, щоб не лишеякимось чином, а таки морально, аргументовано, грунтовномотивувати роботу учителів та інспекторів з української мовий учнів стосовно питання відродження нашої національності.
Бо там, де було 9.600 учнів, які навчалися в Румунії рідноїукраїнської мови, тепер уже менше. Однак, дуже небагато,якщо, як за деякими відомостями, в нашій країні Румунії булодо 115-ти сільських та міських шкіл з українською мовоюнавчання (з 1949-ого і по 1964 рік).
Іван КОВАЧ,радник у МНВ Румунії
з 1998 по 2010 р. та організатор відповідних щорічних національних
олімпіад з української мови та літератури
9 листопада – До Дня української писемності та мови
«НАЦІЇ ВМИРАЮТЬ НЕ ВІД ІНФАРКТУ. СПОЧАТКУ ЇМ ВІДБИРАЄ МОВУ»
Ліна КОСТЕНКО
лисТОпаД 2017 р.4
8.Данієла Билу, Церкви у прикордонному регіоні Румунія-Україна. Архівні документи та видані джерела
9.Юрій Данилець, Православний рух на Мараморощині в 1920-1930 рр.: дискусійні аспекти
10.Клаудіу Порумбичан, Культурний тур ужгородського хору«Сметана» в Румунію (квітень-травень 1938 року)
11.Корнел Град/Оттмар Трашки, Документальне дослідженняМіністерства закордонних справ Румунії про Карпатську Україну /Підкарпатську Україну (лютий 1939 р.)
12.Віталій Андрейко, Трансформація регіональної політикиЧехії і Словаччини в контексті європейської інтеграції: досвід дляРумунії та України
13.Микола Вегеш/ Люба Горват, «Закарпатське питання» у між-народній політиці напередодні Другої світової війни (1938-1939)
14.Володимир Антофійчук, Дмитро Геродот і українська еміг-рація Румунії міжвоєнного часу
15.Сергій Гакман, Процеси національного самовизначення наБуковині восени 1918 р. та вплив геополітичних факторів наподальшу долю краю
16.Володимр Басараб, Викриття А. Шептицьким антигуманноїкомуністичної ідеології в Європі
17.Михайло Зан, Рух українців Мараморощини за возз'єднанняз Україною у ракурсі контроверсійної історіографії українських тарумунських учених
18.Василь Міщанин, Становлення комуністичного режиму вРумунії у висвітленні закарпатської періодики
19.Павло Леньо, Радянська монументальна пропаганда в румун-ських селах Закарпаття
20.Анатолій Круглашов, Відходячи від тіней минулого: про-блемні аспекти українсько-румунських взаємин
21.Михайло Гафія Трайста, Українські козаки в Бухаресті22.Норберт Лорінц, Біженці Східної України, конфлікт Донбасу
та його вплив на місцеве населення23.Георге Нисуй, Правова інформація про перетинання румун-
сько-ураїнського кордону24.Наталія Нечаєва-Юрійчук, Особливості міжетнічної комуні-
кації в умовах інформаційного суспільства (на прикладі україн-сько-румунських відносин)
25.Любов Мельничук, Транскордонне співробітництво Українита Румунії: проблемні питання та пріоритети розвитку відносин(на прикладі Чернівецької області)
26.Сергій Бостан, Особливості захисту прав національних мен-шин в українсько-румунських відносинах
27.Іван Вовканич/Олександр Златін , Місце національних мен-шин у політиці Румунії щодо України у посткомуністичний період
28.Алла Киридон/Сергій Троян, Політика пам'яті: досвідУкраїни та Румунії
29.Юрій Остапець/Марта Шелемба, Порівняльний аналіз елек-торального ландшафту України і Румунії у контексті парламент-ських виборчих циклів 2014-2016 рр.
30.Ігор Тодоров, Взаємодія Румунії з НАТО в контексті росій-ської агресії в Україні
31.Іван Вовканич/Ігор Шніцер, Сучасні тенденції в розвиткуукраїнсько-румунського транскордонного співробітництва
32.Сергій Устич, Українсько-румунське транскордонне співро-бітництво у контексті міждержавних відносин країн Карпатськогорегіону
33.Тарас Дацьо, Новий закон України «Про освіту»: наслідки таперспективи
Секція «Міжнародні Відносини - Культурна Антропологія - Лінгвістика»
1.Бургеле Камелія, Буденність і свята румунів Закарпаття2.Володимир Антофійчук, Псалом у творчості Тараса Шевченка
та Міхая Емінеску: компаративістичний аспект3.Ірина Арделян, Зелений вінок, що носять дівчата та наречені
села Верхні Поляни, - найунікальніший у світі4.Оксана Тиховська, Архетипна природа образів напівбогинь-
напівдемонів у міфології українців Закарпаття та Румунії5.Любомир Белей, Лінгвістика як засіб дезінтеграції історично-
го Закарпаття від українського етнічного простору6.Лучія Мігок, Міжкультурний та інтегрований підхід щодо
української рідної мови7.Василь Король, Відьма в народних віруваннях українців
Марамороського повіту Румунії (за польовими матеріалами)8.Василь Коцан, Традиційне народне весілля українсько-румун-
ського етнічного порубіжжя ХІХ - першої половини ХХ ст. (наприкладі Закарпатської області)
9.Крістіна Сілагі, Дослідження румунсько-українських лінгвіс-тичних відносин
10.Ніколетта Головач, Вплив румунської мови на словниковийфонд діалектів української мови (на матеріалі праць Олекси Бевки)
11.Ельвіра Кодря, Освіта для української меншини в Румунії.Напрямки та перспективи
12.Іван Гербіль, Найменгебери деяких топонімів слов'янськогопоходження на Мараморощині
13.Алла Агафонова, Мовні засоби вираження туги за ріднимкраєм в епістолярії Івана Дощівника
14.Клаудія Костін, Аспекти Ідентичності та Різноманітності врумунському та українському фольклорі.
Міжнародний симпозіум «Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність»
(Закінчення. Поч. на 2 стор.)
80 років тому 15 тисяч закарпатських українців стали на захист рідної мови і культури
До 80-річчя всепросвітянського з’їзду в Ужгороді
Далі – гуцули, бойки, лемки, долиняни – усі з синьо-жовтими стрічками на грудях, синьо-жовтими прапора-ми або такої ж барви прапорцями, таблицями з написа-ми сіл, транспарантами. На вулиці лунали народні,
козацькі і стрілецькі лісні, маяли яскраві барви народного вбрання,оркестри вигравали українські походові марші.
Один з організаторів і учасників з’їзду письменник ВасильҐренджа-Донський занотував усі села, назви яких були на таблицях(190), що їх несли учасники ходу.
Крім згаданих вище, чисельними делегаціями була репрезенто-вана закарпатська Гуцульщина: Ясіня, Білин, Кваси, Рахів,Берлебаш, Богдан, Требушани, Великий Бичків, Малий Бичків,Косівська Поляна, Кобилецька Поляна, Верхня Апша. Всі – у пре-
гарних гуцульських строях, з синьо-жовтими прапорами, з транс-парантами: «Українській дитині – українську книжку», «За ріднумову – до боротьби!», «Борітеся – поборете!». З натхненням вико-нували гуцули пісню «Гей, там на горі Січ іде», передаючи патріо-тичний запал іншим учасникам з’їзду.
За гуцулами крокувала Тячівщина – з транспарантом «В єднос-ті – сила!» та коломийками на вустах: Тячів, Тересва, Бедевля,Грушово, Нересниця, Новоселиця, Широкий Луг, Чумальово,Терново, Ганичі, Дубове, Красна, Брустури, Руська Мокра, РуськеПоле, Теребля, Угля – у святковій народній одежі, у маєві синьо-жовтих прапорів…
(Продовження на 5 стор.)
Павло ФЕДАКА
(Продовження з попереднього числа)
лисТОпаД 2017 р. 5
Шановні організатори симпозіуму і всі причетнідо його проведення! Хочу висловити Вамвеличезну подяку і потиснути Вашу руку завиконану колосальну працю. Приємно відзна-
чити чудову організацію прове-дення симпозіуму, в тому числіпопередню роботу координато-рів з учасниками, до початкуконференції. Злагоджена роботаоргкомітету змушувала захоп-люватися. Кожен знав, що і коливін повинен робити.
Симпозіум був проведений нависокому професійному рівні вдоброзичливій атмосфері. Хоті -лося б відзначити високий нау -ковий рівень симпозіуму, профе-сіоналізм доповідачів, можли-вість спілкування та обміну
досвідом. Матеріали представляють безсумнівний інтерес, під-тверджуючи статус міжнародного науково-практичного сим-позіуму.
Окрему подяку хочу висловити генеральному секретаревіСоюзу українців Румунії Ірині-Любі Горват, багаторічномупартнеру Закарпатського музею народної архітектури та побу-ту. На особистому рівні нас об’єднують неодноразові комплекс-ні наукові експедиції по українських селах румунської частиниМараморощини. Хочу відмітити високий рівень професіона-лізму пані Люби, завдяки якому будь-яка справа, за яку вонабереться, завжди має тільки позитивні наслідки.
Бажаю всім організаторам та учасникам симпозіуму твор-чих успіхів!
Король Василь Васильович,старший науковий співробітник
відділу фондів Закарпатського музею народної архітектури та побуту
м. Ужгород, Україна
1. Валерію ШОВКАЛЮК (5 листопада 1940 р.) – випускни-цю Бухарестського університету, викладача румунської мови,дружину поета Павла Шовкалюка, матір двох синів, відданоговикладача!
2. Борислава-Штефана Петрашука (5 листопада 1970 р.) з2013 р. по вересень 2015 р. – голова Сучавської органiзації СУР.Народився п. Петрашук у м. Радівці Сучавського повіту. ЗакінчивСіретський ліцей. Після ліцею, в 1995 році, одержав диплом інже-нера по спеціальності мекатроніки Сучавського університету ім.Штефана чел Маре, а пізніше здобув мастерат по спеціальностітрибології.
3. Богдана МОЙСЕЯ (6 листопада 1972 р.) – до жовтня 2015р. голова ревізійно-фінансової комісії СУР. ВипускникаДрогобицького Університету ім. І. Франка, факультетуМенеджменту, маркетінгу та економічних наук в Україні. Післязакінчення факультету повернувся до Бухаресту, працює комер-ційним директором. Народився Богдан Мойсей в задунайському
українському селі Крішан в українській сім'ї. З жовтня 2015 р.обраний VІІ-им З'їздом СУР Першим заступником Голови СУРдля Тульчанського повіту та Муніципію Бухарест. Він також членПрезидії СУР. Успіхів у відповідальній роботі!
Вітаємо з виповненням 45 років! Щастя! Добра! Радості!
4. Марію ЧУБІКУ (24 листопада 1946 р.) – випускницюСігетської української педагогічної школи, шановну письменни-цю для дітей, авторку збірок «На крилах дитинства», «Дитинстваочі волошкові» та збірника пісень «Ой у Лузі в лузі», «Скарбівминулого», «Слідами щедрої чаклунки». Щирий дописувач довидань СУР, зокрема до «Вільного слова».
Народилась пані Чубіка в українському селі Луг над Тисою,Мараморощина, пропрацювала ціле викладацьке життя в с.Вишавська Долина. Після виходу на пенсію разом із сім'єю пере-йшла жити в рідне село.
На многії літа, дорогі ювіляри!
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР!
Відгуки про VІІІ Міжнародний Симпозіум «Румунсько-українські відносини: історія та сучасність»
З ДОБРОМ ВАС, НАШІ ВЕЛЬМИШАНОВНІ ЮВІЛЯРИ!
(Продовження на 6 стор.)
80 років тому 15 тисяч закарпатських українців стали на захист рідної мови і культури
До 80-річчя всепросвітянського з’їзду в Ужгороді
Далі походувала Хустщина: Іза, Хуст, Кіреш, Боронява,Березово, Золотарево, Драгово, просвітяни натхненноспівали «Не пора, не пора, не пора…». ВолівськаВерховина під транспарантом «Геть московські підруч-
ники з наших шкіл!» об’єднала просвітян з сіл Волове, Вучкове,Лозянське, Ізки, Пилипець, Ляховець, Рекіти, Присліп, НижнійСтудений, Вишній Студений, Келечин, Буковець, СиневирськаПоляна, Синевир, Верхня Колочава, Нижня Колочава-Лаз,Лопушне, Торунь, Майдан.
Севлющина (Севлюш, Онок, Сірма, Веряця, Королево, Черна,Сасово, Горбки, Велика Копаня, Мала Копаня, Верхній Шард таінші села) йшла в поході з транспарантом «До бою за ріднеслово!», Іршавщина (Заріччя, Імстичево, Сільце, Іршава, Білки,Довге, Лисичево та інші поселення) – з транспарантом «За ріднумову, за рідну книгу» та в супроводі духового оркестру з Білок.Далі урочисто під синьо-жовтими прапорами крокували села
Берегівщини, Свалявщини, Воловеччини. Іван Грига привів на з’їздчисельну громаду просвітян з Вишніх Верецьок.
Мукачівщина (Пістрялово, Лалово, Барбово, Березинка,Макарьово, Лецовиця, Брестів, Великі Лучки, Нове Давидково,Старе Давидково, Страбичово, Кальник, Шкуратівці, Пацканьово,Зняцево, Червеньово та інші) походувала під численними синьо-жовтими прапорами зі транспарантами «Борітеся – поборете!» та«Без культури нема хліба, без хліба нема життя»,Великоберезнянщина (Великий Березний, Малий Березний, Мірча,Кострино, Люта, Ставне, Волосянка, Стужиця та ін.) – під транс-парантом «З народом – за народ!».
Чисельною була делегація з Перечинського округу. З одноголише Перечина прибуло кілька сотень людей. Святковий настрійстворювали Перечинський духовий оркестр під керівництвом ІванаРоманченка, духові оркестри з Дубриничів і Зарічева таПеречинська «Січ» в козацьких одностроях.
(Продовження. Поч. на 4 стор.)
(Далі буде)
лисТОпаД 2017 р.6
СВЯТО В ЛУЗІ
Уполовині ХІV ст. галицькі землі захопила Польща,котра відбудувала ремісничі цехи і майстерні, з'явиласяреміснича професія, місто одержало важливі привілеї:право на торгівлю, на соляний склад.
Покуття та Коломия були розмі-щені на кордоні з Польщею,Угорщиною та Волощиною, іпостійно ставали ареною не тількиміждержавних конфліктів і гра-біжних нападів, але й об'єктоммеркатильних інтересів:
– в 1441 р. місто з усімПокуттям поляки продали на 25років молдовським господарям(Олександрії) з умовою, що вонивиступлять на бік Польщі протиУгорщини;
– 1498 р. волохи спустошилиКоломийщину, а головно м.Коломию;
– між 1612-1624 рр. волохи(румуни) знову нападають і зни-щують м. Коломию та всеПокуття;
– 1844 р. у Коломиї відкрита друкарня М. Білоуса, а 1865 р.виходить газета, в наступному році відкрито гімназію а гончарнушколу 1894 р., в наступних роках деревопромислову працю.
– з 19 серпня 1919 р. відступили поляки, які панували 21 р. уКоломиї і всій Галичині.
– 1941-1944 рр. – це жорстокий період переслідування із сторо-
ни окупантів-німців, котрі розстрілювали українських патріотів ієврейське населення, а третина Коломиї спалено;
– 1944 р. – 20 серпня прибуло радянське військо і без особливихбоїв здобуло Коломию, але знову – знищення інтелігенції, а їхніродини вивезли до Сибіру. Постраждала греко-католицька церква.
В післявоєнні ро ки Коломия почала відроджуватись. Сучасна Коломия – місто
обласного підпорядкування, уньо му 70 тисяч жителів, діють двімузичні школи, одна художняшкола, три училища, п'ять колед-жів, два інститути, 4 музеї, драма-тичний театр.
Сьогодні Коломия залишаєтьсяєдиним в Україні містом, у якомуна громадських засадах видається14-томна «Енциклопедія Коло -мийщини», головним редакторомякої є відомий літератор і гумо-рист Микола Савчук.
Бути учасником ХХІ Міжна -родної наукової конференції«Український феномен Гуцуль -щини» в рамках ХХІV Міжна -родного гуцульського фестивалю»
– стало великою честю. Тому щиросердечно дякую керівникамСУР за включення мене між запрошеними брати участь в ційгуцульській події.
Юрій ЧИҐА
ХХІV МІЖНАРОДНИЙ ГУЦУЛЬСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ(Закінчення. Поч. у попередньому числі)
Кожного року місяця жовтня у мальовничому селі Лугнад Тисою відбувається святкування Св. Покрови,свято, яке являється і Храмом нашої церкви.Кожного року церквовна подія приводить до Луга
багато гостей, жителів сусідніх сіл, а також родичів, які прожи-вають у різних куточках країни, тому що відомо, як село притя-гає своїми чарами, своїми згадками, і спогадами і тому ще земоціями та переживаннями приводить нас згадувати ріднубатьківську хату, рідний поріг.
З ініціативи пані Марії Чубіки, голови Лужанської організаціїСУР, з допомогою Марамороської організації СУР, його головип. Мирослава Петрецького, вже кілька років як була започатко-вана подія «Зустріч синів села», подія, перервана кілька років,віодновлена цього року.
Так, 15 жовтня цього року в селі пролунала українська пісня,яка приємно привернула увагу жителів.
На цій події брали участь артистичні колективи і групи з
Верхньої Рівни: хор «Ронянські голоси» і танцюристи«Соколята» під керівництвом п. Джети Петрецької, з Реміт –група дітей, зачарувала всіх маленька Симона Колопельниксвоїм голосом і талантом, багато молодих матерів з Луга, заду-мались над тим, щоб розвинути в своїх дітей любов до пісні.
Чоловічий гурт з Полян під керівництвом Михайла Мачокизачарував слухачів своїм виступом, піснями.
Дівчата з Вишавської Долини під керівництвом пані ЛедіїСпівалюк проспівали ряд гуцульських пісень на задоволеннявсіх присутніх.
Подія була гарно організована, хоча із самого початку булипроблеми з місцем де мала відбутися подія (організатори зна-ють про що іде бесіда) не втрачаємо нагоди подякувати сім'їКравчуків, які прийняли машину зі сценою і людей у своєподвір'я.
Такі події мають успіх, для жителів дуже приємне враженняі спомини. Дякуємо керівництву СУР, пану головіМарамороської організації СУР Мирославу Петрецькому, якийдоклав багато зусиль і часу, щоб ця подія відбулася, та панудепутату і голові СУР Миколі-Мирославу Петрецькому, якийбрав участь у події, звернувся до присутніх зі вступним словом,привітав присутніх. Щиро дякуємо від імені всіх жителів ібажаємо сили і здоров'я та надалі підтримувати культурнежиття.
Анна САМБОР
лисТОпаД 2017 р. 7
У КлУжі відсвятКУвали 145-тУ річницю з дня народженняБогдана сильвестровича лепКого (1872-1941)
9листопада 1872 року на Західному Поліссі (теперТернопільська область) народився Богдан Теодор НесторЛепкий – український прогресивний культурний і громад-ський діяч, що віддав свої сили відродженню України на
початку ХХ століття. Він був багатогранною особистістю. Творчіінтереси його були дуже широкими. Він займає одне з найвизначні-ших місць в українській літературі і культурі як письменник (поет,прозаїк, драматург), вчений, критик, видавець, редактор і публіцист,промовець і декламатор, педагог, історик і філософ, художник і мис-тецтвознавець, автор численних музичних творів. Крім того, вінілюстрував книги, малював портрети і пейзажі. На початку минуло-го століття Богдан Лепкий був одним із «найбільш відомих і шано-ваних на західноукраїнських землях і в європейській діаспорі майс-трів слова». Та сталося так, що цілі покоління сучасних українців нечули про Лепкого, не знають його праць. Йому в радянській Україніне вибачили відвертого «націоналізму» і занесли до списку строгозаборонених. З бібліотек його твори було вилучено, а за їх зберіган-ня у приватних колекціях можна було чекати жорстоких репресій.
Зі зміною часів і орієнтацій одна за одною з’являються його чис-ленні книги. Та все ж, здається, це ім’я «надто мало згадується йнедостатньо шанується, повільно повертається». Керівники клузь-кого осередку СУР завжди були чутливими до потреб українців зві-дусюди, і не дивно, що 28 жовтня цього року пройшла зустріч, при-свячена 145-тій річниці від дня народження цього велетня україн-ської нації. Її було організовано за фінансової підтримки місцевоїповітової організації Союзу українців Румунії на кафедрі іноземнихмов, відділ української мови і літератури при Клузькому універси-теті імені Бабеша-Бойоя.
Перша доповідь на румунській мові на тему: «Богдан Лепкий –одна з видатних постатей в українському літературному процесіпершої половини ХХ століття» зачитав Чіпріан-Михайло Лушкан. Вхронологічному порядку говорилося про навчання і формуванняособистості Лепкого, його творчі початки і звер-шення, на які вплинуло особисте знайомство зтакими постаттями, як І. Франко, М. Коцю -бинський, А. Чайковський, О. Коби лянська таінші, а також багаторічна дружба з В. Стефа -ником. Надзвичайна працьовитість і працездат-ність Богдана Лепкого та його грандіозні дороб-ки вражають. Загалом творча спадщина пись-менника складає «понад 80 власних книг, у т.ч.цикл романів “Мазепа”, повісті, оповідання,казки, спогади, збірки віршів та поем, а такожпереклади, літературознавчі розвідки, статтілітературного та мистецького спрямування,опубліковані у численних газетах, журналах,альманахах, календарях, збірниках. Він – упо-рядник і видавець 62 томів творів українськоїкласики з ґрунтовними дослідженнями, приміт-ками, коментарями. Бібліографія творів БогданаЛепкого становить до тисячі позицій. За обсягомлітературної спадщини Б. Лепкий поступаєтьсяхіба тільки своєму учителеві Іванові Франку.
Твори його відзначалися великою досконаліс-тю. Їх переклали на польську, російську, чеську,німецьку, угорську, сербську та інші мови. Таким чином, європей-ський читач ознайомлювався з українською культурою і літерату-рою. З цією ж метою Лепкий видавав книги українських письмен-ників (Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, М. Коцюбинського)польською та німецькою мовами, виступав з численними доповідя-ми, писав огляди. Крім того, він написав ґрунтовне дослідження проВеликого Кобзаря і видав понад 20-ть томів української класичноїлітератури, перекладав твори російських, польських, німецьких,англомовних і скандинавських письменників. Його перу належать«Начерк історії української літератури», дослідження творчостіодних з найцікавіших постатей української культури (І.Котляревського, Т. Шевченка, Марка Вовчка, І. Франка та ін.), якіставлять його «на одне з чільних місць в українському літературоз-навстві першої половини ХХ ст.». Вважається, що творчість пись-менника протягом десятиліть посідала одне з провідних місць у роз-
витку української літератури на західноукраїнських землях.У другій роботі «Сучасність творчості Богдана Лепкого» студен-
тка Марта-Сара Деак підкреслила, що для нащадків найбільш ваго-мими насамперед є плоди його літературної творчості, які можнавважати «прикладами і натхненням у розвитку літератури». Вонавважає, що моральні цінності, закладені у поезії Б. Лепкого, пере-конують у можливості побороти «тенденцію деградації». Йоготвори надають можливість «знайти себе» і мають найбільші шанси«стати світлом по дорозі у майбутнє». Бо поетичні твори Лепкогопрості, гарні і ліричні. Критики відзначають їх ніжність, легкість іпрозорість. Поезія Богдана Лепкого є дзеркалом його правдивої,чистої і щирої душі. Сам Б. Лепкий вважав: «Зі щирості родятьсявеликі твори. Що нещире, в’яне і пропадає, як паперові квіти в сльо-ту». Декілька таких творів зачитали члени молодіжного театру-ама-тор «Жар птиця» та студенти на нашїй зустрічі.
Доповідач згадала вірш «Журавлі»(«Видиш, брате мій?»), написаний 1910року, до якого музику написав Лев Лепкий(молодший брат). Цей твір став і залиша-ється широко відомою піснею. «Автор вка-зує на те, що дорога на чужину і для птахів,і для людей важка та небезпечна, не завждиуспішна. Вдома всі почувають себе найкра-ще», – зазначила доповідач. У відліті птахівнайчастіше ми вбачаємо виїзд людей за кор-дон – явище таке часте і в наші дні.Організатори надали нам можливість про-слухати цей чудовий твір у виконанні непе-ревершеної Квітки Цісик. До речі, на музи-ку покладено й багато інших творів БогданаЛепкого («Час річкою тече», «Кладочка»,«Отсе тая червона калина» або «В очахтвоїх я небо бачу», яку виконує відомийгурт «Океан Ельзи» та інші).
Критики зазначають, що проза Б.Лепкого дуже співзвучна з поезією, такожлірична, настроєва. У них знаходимо відгук
на всі явища й події народного життя. Там зображене переважножиття селянства та, добре відоме авторові, поміське середовище.Його праці відзначаються «надзвичайною зворушливістю та сумо-витістю», як і життя рідного народу, як і доля України. Українцямже довелося зазнати царського й цісарського гніту, трагедій Першоїсвітової війни, «ходіння по муках» під час громадянської війни,голоду, сталінських репресій у Радянській Україні. То й не дивно,що в незалежності від жанру творів Лепкого – роман, чи повість, чиоповідання, – його проза переповнена ностальгією, тугою та сумом.В той же час його прозу визнають «надзвичайно ліричною», «роз-маїтою та новаторською», «своєрідним явищем в українській літе-ратурі того часу».
(Продовження на 10 стор.)Ольга СЕНИШИН
лисТОпаД 2017 р.8
ієї осені 26 жовтня дошкільнята з Верхньої Рівни іКоштіля на чолі зі своїми виховательками органі-зували «Свято осені». Це свято має в основі вихов-ний проект, розроблений виховательками Анною-
Марією Гербіль і Любою Руснак.Подія відбулася у Спортивному залі Гімназійної школи с.
Верхня Рівна. У ній взяли участь 6 груп дошкільнят із город-чика, що в центрі, – мала група під проводом вихователькиАнни Семенюк, середня група – вихователька МихаєлаБойчук; велика група– вихователька –Наталія Семенюк,група із го родчикаЖідічія – вихователькаАнна-Марія Гербіль ідві групи з Коштіля підпроводом виховательокЛюби Рус нак іВа лер іки-Ніколе тиЛавіци. На відкриттіцього свята брали у -часть від шко ли проф.Алексан дріна Дубек,відповідальна позашкі -льної діяльності,Вікто рія Єріма, секре-тар школи, і учительІляна Дан від місцевоїорганізації Союзуукраїнців Румунії.
Під час діяльностібув і голова села ІванРоманюк як спонсорсвята від громади.
Діяльність «Святаосені» складалася ізтрьох частин. У пер-шій частині дошкіль-нята по групах – застоликами – зробилипрактично різні речі імалюнки після данихтем з осені: овочі іфрукти, листя, осінніперсонажі. Це все булопоставлено на вистав-ку. Інша частина булапарадом костюмів. Підзвуки музики діточки,одягнені у різні кою-тюми, представляючи
осінь, овочі і фрукти, пройшлися пе ред глядачами, які склада-лися з дітей, виховательок і родичів дітей.
Як закінчився парад, ці діти під проводом вихователькиНаталії Семенюк, проспівали пісню про осінь.
Великі емоції викликав танець дошкільнят, які під акордимузики, вбрані у гарні костюми, по двоє почали танцювативальс. Ну, то було чудово, надзвичайно побачити малих, вико-нуючи рухи танцю під звуки музики. Поздоровляю як вихова-тельок, які займаються ними, так і прекрасних дітей.
Сюрпризом цього свята улюблених дітьми казкових персона-жів Mickey i Maus, які подарували всім дітям повітряні кульки.
На закінченні найкращі костюми отримали Дипломи і всідіти дістали фрукти і солодощі – спонсор примарія села. Такожі чудову виховательську неоціниму працю. Можна сказати, щозавдяки виховательок та учительок діти поступають на вищістудії, енергійні і душевно віддані своїй професії, які прекрас-но співпрацюють із родичами.
Успіхів надалі всім на благо наших діточок!
Учит. Іляна ДАН
Повернемося в минуле – в сорокарічне минуле, дожовтня 1977 р., коли в Н-р 19 (615) газети «Новийвік» появилася стаття «Передові у праці і навчан-ні» в рубриці «Для вас, учні й піонери».
У ті давні часи учні проходили так звану «сільськогоспо-дарську практику», гарно вчилися і мали гарну поведінку. Тобули надзвичайні часи!
А правду кажучи, було важко працювати на полі під часнавчання, але ніхто не мав відваги бракувати.
У ті часи навіть на Великдень педкадри з учнями виходи-
ли вичищувати пасовиська, виконувати іншуроботу...
Нині таке вже не робиться, а саме – від такзваної Революції нині учні не пасуть худобу, непрацюють на полі і навіть не дуже охочі гарновчитися.
Вони, все таки, що роблять? Чим займають-ся? Їхня робота сьогодні – мобілі, таблети, комп'ютери, кінота всілякі розваги в клубах...
Я думаю, що шлях, по якому рухається навчання, не дужерівний. На жаль.
Коли наші учні (на цей раз вже без піонерів) прочитаютьцей маленький матеріал і побачать фотографію (не побачать,бо надто стерта – н.р.), скрикнуть: Такого не може бути!
Було колись, та не сьогодні... Микола КУРИЛЮК
«СВЯТО ОСЕНІ» – В ДОШКІЛЬНЯТ
40 рОКів ТОМУ
лисТОпаД 2017 р. 9
З25 по 27 жовтня 2017 року в місті Києві пройшовМіжнародний пісенний фестиваль творчої молоді тастудентів «Доля» під патронатом Благодійної організа-ції Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна»,
співзасновником якого є народний артист України Мар'янГаденко. З боку Союзу українців Румунії взяли участь у фести-валі четверо солістів-виконавців, які отримали гарні результати:вчитель Петро Шойман із села Бальківці Сучавського повіту – Iпремія, Іоана-Вероніка Корнічук із села із Келінешть-КупаренкуСучавського повіту – II премія, Іонела Дучук із села КраснийМарамуреського повіту – III премія та Ніколета Грінь із селаМалі Ремети Тіміського повіту -III премія.
Головною метою фестивалю євиявлення, підтримка і здій-снення цілеспрямованого пошу-ку молодих перспективнихвиконавців, що готові показатисебе великій аудиторії та допо-мога у реалізації їх творчихзадумів та змiцнення творчихконтактiв мо лодi та студентiврізних країн.
Гала-концерт транслюєтьсяНа ціональною телекомпанієюУкра їни та українським націо-нальним Радіо. Лауреати фести-валю мають потім нагоду їздитиі виступати по різних країнахсвіту, – ствердив го лова журі,композитор, народний артист України Мар'ян Га денко, якийрозповів про участь українців Румунії у фестивалі: «Я дужерадий тим, що четверо прекрасних виконавців з Румунії прибу-ли до України на фестиваль, якому вже 26 років. Саме фестиваль«Доля» був започаткований в місті Чернівці у 1991 році.Представники Румунії у нас посіли однупершу премію, одну другу премію і двітреті премії. Мені дуже приємно, що пред-ставники Румунії брали участь у майстер-класах, які провели провідні народні арти-сти України театрального жанру, щобивиконавці знали, як себе вести на сцені,поведінки під час вокалу, також вони зай-малися вокальними студіюваннями. Сто -совно лауреатів, я отримав насолоду, томущо пісні виконувалися як сучасні обробкинародної пісні, так і автентичні. Прекраснебуло виконання скрипальки з повітуТімішоара, також порадували членів журіта всіх присутніх виступи представниківСучавського та Марамуреського повітів. Цебуло щось неймовірне, їхні виступи отри-мали довгі оплески глядачів. Мені хотілосяб, щоб це свято продовжилося, адже 26років тому на перший фестиваль «Доля»приїхали були до Чернівців представникиРумунії аж з міста Лугожа, яких привезлана той час радник у Міністерстві культуриЯрослава Колотило. І ось через 26 роківтакі приємні сюрпризи у нас, і я впевнений,що до тих пір, поки звучить пісня, ми змо-жемо показати два сусідські великі народи, і тим більше тому,що у нас дуже багато спільного. Мені дуже приємно, що самецього року представники Румунії були серед найкращих та щоСоюз українців Румунії разом із його головою та депутатом вПарламенті Румунії Мирославом Миколою Петрецьким відпра-вили їх і доторкнулися до порозуміння цього необхідного захо-ду для наших народів. Мені би дуже хотілося, щоби такий західпроходив і в Румунії, бо це зблизить ще більше наші народи,особливо наші покоління дітей та онуків. Отож, прошу при-
єднуватися, гуртуватися і знати, що пісня об'єднує народи, аджев Україні кажуть, що вище пісні може бути лише молитва".
Учитель Петро Шойман, керівник відомого ансамблю«Козачок» та фольк-гурту "Мірсін" із села БальківціСучавського повіту, отримав першу премію на фестивалі«Доля». Він виступив з українською піснею «Родина» НазаріяЯремчука та з румунською піснею «Якщо ми кохаємось» гурту«Голограф». Він з приємністю поділився своїми враженнями відучасті у фестивалі: «Я дуже радий, що мав честь бути учасникомцього фестивалю, рівень якого дуже, дуже високий. Майже всі
конкуренти були напівпрофесіо-нали, а одні з них, на мою думку,- професіонали. Йде мова проучнів та студентів музичноїшколи та музичного університе-ту. Я радий, що ми мали нагодувідвідати музей імені ТарасаШевченка у Києві та ПечерськуЛавру. Було дуже гарно та цікаво.Для мене була велика честьзустріти на фестивалі великихартистів України, від яких я бага-то чого навчився. Для мене це бувдуже цікавий досвід. Я думаю,що представники Союзу україн-ців Румунії, які відправили нас нафес тиваль, теж дуже раді, томущо ми старалися робити честьвсім українцям Румунії, а отри-
мані премії, як думаю, наступного року будуть кращими».18-річна учениця Іоана-Вероні ка Корнічук із села
Калінешти-Купаренку Сучавського повіту, підготовлена вчи-телькою Лореданою Миндріштяну, виступила на фестивалі«Доля» з піснями «Тече вода» з репертуару Марії Яремчук укра -
їнською мовою та «Я краща» румунськоюмовою з репертуару Лаури Стойки. Вонасказала, що рада, бо мала нагоду відвідатидуже гарні міста України та мала шанспоспілкуватися з прекрасними артистами,з членами журі та з теплою і численноюпублікою, і це все завдяки музики.«Атмосфера була чарівною, важко описа-ти словами, прозвучали чудові голоси,були талановиті люди, світлові ігри, бар-висті костюми, сукні з блискітками, теле-бачення, преса, оплески та багато емоцій»,– додала Іоана.
Учениця музичної школи НіколетаГрінь, член гурту «Тріо Грінь» із селаМалі Ремети Тіміського повіту, підготов-лена своїм батьком Миколою Грінь, якийробить її фонограми, виконала на скрипцідів пісні: «Ой зелене жито, зелене» та «Чипам'ятаєш, дорога Маріє?» Вона призна-лася, що їй найбільше подобалися гостин-ність людей, спосіб, в якому був організо-ваний фестиваль, і, не востаннє, туристич-ні атракції міста Київ, який є справжнімкультурним центром!
18-річна Іонела Дутчук із селаКрасний Марамуреського повіту, яку підготувала вчителькамузики Іляна Матус, виконала пісню «Тай заграй мені, гуселни-ку» українською мовою та «Хлопче, чому ти покинув мене?»румунською мовою. Вона сказала, що їй дуже сподобавсяфестиваль, що багато чого навчилася, та дуже вдячна всім, хтоїй допоміг взяти участь у фестивалі.
Христина ШТІРБЕЦ
Українці з Румунії взяли участь у Київському міжнародному фестивалі «Доля»
лисТОпаД 2017 р.10
Н.Кобринська поставила собі за мету впливати на розви-ток жіночого руху через літературу. Ось що писаламолода феміністка у своїй статті «Про первісну цільТовариства руських жінок в Станіс лавові, зав’язаного
1884 р.»: «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духачерез літературу, бо література була все вірним образом ясних і темнихсторін суспільного ладу, єго потреб і недостатків. Я через літературудійшла до розуміння жінки у суспільстві – тож хотіла і других повес-ти за собою».
Вона вірила, що з допомогою літератури можна досягти великихуспіхів у справі пробудження свідомості жінок: «Перед нашим жіноц-твом замкнена дорога до вищої науки, і щоби набути ширших відо-мостей, лишається лиш один спосіб – читання книжок».
І. Франко вважав організацію «Товариства руських жінок» явищемпрогресивним. Він підтримував організаторів жіноцтва, був присутнійна першому з’їзді жінок у Станіславі та закликав їх до вступу в това-риство. Однак це не заважало Франкові критикувати у своїх статтяхнедоліки його програми. В статті «Ruch kobiecy», надрукованій в жур-налі «Ruch», письменник писав: «Це товариство спочатку розбудиловеликий запал, але незабаром у нашому керівництві почали виникатинепорозуміння. Деякі люди доброї волі, але вузького погляду, сталипідкопуватись під програму товариства, бажаючи повернути йогодіяльність на улюблену стежку української інтелігенції – на притулки йпостачання вбогим дітям спідничок та панчішок, словом, бажаючи зтовариства освітнього, основаного для культурної праці, зробити това-риство філянтропійне».
Кобринська хотіла видати альманах, але зміцнити товариство жінокідеєю видання альманаха не вдалося. Справа закінчилася з тим, щописьменниця вийшла з товариства через програмні непорузуміння:товариство замість того, щоб за зібрані гроші купувати книжки, якбуло впроваджено у статуті, хотіло купити єпископові чашу.
Як і всіх жінок, що йшли на злам традицій, так і письменницю вва-жали небезпечною революціонеркою, що не вірить в Бога, яка зроби-ла пакт з дияволом. Але це не охолодило її ентузіазм. Вона надумалавидавати жіночий журнал, де б друкувалися не тільки художні твори,а й наукові статті про роль жінки у суспільстві.
У 1889 р. у Львові, за редакцією Олени Пчілки та НаталіїКобринської, виходить у світ альманах «Перший вінок», котрий ставпредтечею часописів, які редагували і видавали самі жінки. В альма-насі повно і всебічно викладено міркування про становище жінки утогочасному суспільстві, про завдання емансипаційного руху жінок вконтексті українського культурно-громадського життя. При створенніальманаху, до праці були залучені найкращі творчі жіночі сили якНаддніпрянської України, так і Галичини. Альманах налічував 17авторів: Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, ЛюдмилаСтарицька, Уляна Кравченко, Анна Павлик, Олеся Бажанська, Ганна
Барвінок, Олена Грицай, Софія Окуневська,Климентина Попович, Михайлина Рош -кевич, Ольга Франко, Ісидора Навроцька,Ольга Левицька, Юлія Шнайдер.
Саме у цьому альманасі вміщено програ-мові для українського фемінізму статті Н.Кобринської: «Про рух жіночий в новійшихчасах», «Руське жіноцтво в Галичині внаших часах», «Замужня жінка середньоїверстви», «Про первісну ціль Товаристваруських жінок в Станіславові», в яких авто-рка описує риси української жінки та пояс-нює, що визволення жінки – це її участь уполітичному і культурному житті.
Іван Франко назвав альманах одним з найкращих і найбагатшихзмістом та оцінив як доказ, «що національне почуття будиться вже всамім ядрі українського народу, доходить до тих кругів, де воно зви-чайно доходить найпізніше і найтяжче. Відтепер можна було надіяти-ся кращого, швидшого росту нашого розвою – і ся надія, незважаючина всі переміни констеляцій, не звела».
Громадянська активність Наталії не спиняється на цьому: пізнішевона подає до Галицького сейму офіційні петиції щодо жінок, щобвони мали можливість навчатися в університетах та гімназіях і закли-кає жінок закладати товариства з метою організації по селах дитячихсадочків та їдалень, що полегшило б труд жінки матері.
Цій жінці уже на роду було написано стати емансипанткою. Цюславну і улюблену письменницю українського народу, феноменальнужінку у світовій культурі, можна охарактеризувати тим, що вона булаіншою, не схожою на своїх сучасниць і що наважилася піти на розривз тим, що заважало її звільненню, її твори ставши цінним надбаннямукраїнської літератури, а її культурно-громадська феміністична діяль-ність – добрим дороговказом для праці сучасного жіноцтва.
Література:
1.Маланчук-Рибак О., Жіночий рух на Західноукраїнських землях (кінецьХІХ - 30-і роки ХХ ст.) // Жіночі студії в Україні. Жінка в історії, Одеса,«АстроПринт», 1999.
2.Кобринська Н., Вибранні твори, Державне видавництво художньої літера-тури, Київ, 1958.
3.Франко І., Перед збором руського жіночого товариства в Станіславі //Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславі, № 138, «Діло»,1884.
4.***Історія української літератури. Кінець ХІХ - початок ХХ ст., за редакці-єю проф. О. Д. Гнідан, Київ, «Либідь», 2005.
Перші феміністичні нюанси на Західноукраїнських землях
Беатріса ПОПОВИЧ
(Закінчення. Поч. у 19-20 числах 2017 р.)
«НаШа сУЧасНиЦя»Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ
ПАНІ МАРІЯ ГРОГОРАШ-ЧУБІКА
то не знає, не чув про пані Марію Чубіку, активнудіячку Марамороської організації сУр, а такождописучава до «вільного слова», до всіх часописівсоюзу українців румунії, до дитячого «Дзвіночка»,
авторку вже кількох книг віршів, оповідань.пані Марія – випускниця славної в оті післявоєнні роки
сігетської української педагогічної школи, яка подарувала нелише Мараморощині, а і всій румунії добрих, щирих учителів,які знали посадити в своїх вихованців любов до свого рідного,переданого їм у спадок від славних викладачів того періоду, апісля закінчення школи працювала учителем у вишавськійДолині. після виходу на пенсію переселилася з мужем до рідно-го луга над Тисою.
Ще працюючи в школі, старалася прищепити у дітей любовдо рідного слова, до традицій, звичаїв, організуючи з дітьмирізні вистави, програми на такі теми, видала книгу «скарби
минулого» про звичаї і традиції луга.Такі заходи заохотили дітей, а піз-
ніше молодь, і пані Марія Чубіказаснувала вокальний гурт «веселка»,до якого входили вчительки, молодідівчата, учениці, жінки села.
вокальний гурт діє і на сьогодні, –змінилися учасниці, але залишилисяще дві членки, – це пані Марія Чубікаі анна самбор.
Кажуть люди, що гурт виступаєгарно, має успіхи.
пані Марія Чубіка розповсюджуєукраїнські журнали та газети і щаслива тоді, коли жителі селацікавляться, просять газети і цікавляться написаним у них.
пані Марія – мати двох дочок і троїх онуків, яких любить, якзіницю ока. Тому і її люблять та обожнюють, таку гарну, моло-ду душею, завжди з теплим словом до кожного.
побажаймо ювілярці багато здоров'я, мирних, тихих роківпрожити на радість і користь рідні, жителям луга і не тільки,тому що місяця листопада 24-го пані Чубіка відзначає разом ізрідними кілька гарних, щедрих на творчість прожитих років.
Тож щасти вам, пані Маріє! На многії і благії літа!
Анна САМБОР
лисТОпаД 2017 р. 11
9
Відповідну угоду в Страсбурзі підписали ГенеральнийСекретар Ради Європи Турбйорн Ягланд і виконавчийдиректор організації PEN International Карлс Торнер, –повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Я вітаю приєднання PEN International до нашої платформи.Завдяки своїй репутації та експертизі PEN International внесе значнийвклад в нашу роботу по просуванню свободи ЗМІ», – заяви Ягланд.
За його словами, журналісти перебувають під загрозою у багатьохрегіонах світу і, на жаль, Європа - не виняток.
«На підставі Європейської конвенції про захист прав людини сво-бода вираження думок є одним з основоположних прав і наш обов'язок– зробити все можливе, щоб її захищати», – заявив Ягланд на підпи-санні.
Дана платформа РЄ дозволяє довіреним організаціям із захистусвободи ЗМІ повідомляти Раду Європи про випадки, коли журналістичи організації ЗМІ наражаються на небезпеку, або ж коли свобода ЗМІперебуває під загрозою, що дає можливість швидко поширити інфор-мацію в Раді Європи, відреагувати на неї.
Основними складовими цієї платформи є документи і повідомлен-ня про випадки насильства і погроз по відношенню до журналістів, атакож діалог з державами-членами про те, як реагувати на ці загрози.
Як нещодавно повідомили в МІП, Україна надала на ПлатформуРади Європи для захисту журналістики і безпеки журналістів 24 від-повіді з 27 запитів щодо загрозливих ситуацій зі свободою слова, три -на стадії підготовки.
Союз українців Румунії організовує ІІ-ий випускФестивалю-конкурсу «Юні українські таланти Румунії»
МЕТА ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФЕСТИВАЛЮ-КОНКУРСУ:
• Відродження, збереження і розвиток української культури вРумунії.
• Виявлення юних талантів, встановлення творчих контактів міжучасниками, обмін досвідом.
• Створення умов для підтримки та роз-витку дитячої та юнацької творчості.
ВІКОВІ КАТЕГОРІЇ:I категорія – 6-9 років / 0-4 класи;II категорія – 10-13 років / 5-8 класи;III категорія – 14-17 років / 9-12 класи;IV категорія – 18-30 років / студенти та
українська молодь Румунії.
НОМІНАЦІЇ:Література:1. поезія (2-4 поезії);2. коротка проза (2-4 сторінки);3. есе (2-4 сторінки).Тексти на конкурс подаються на аркушах
формату А4, надруковані шрифтом TimesNew Roman розміром 14 пунктів з міжряд-ковим інтервалом 1,5 пункти. Розмір віршо-ваного тексту повинен бути не більше одні-єї сторінки.
Перевага віддається майстрам української літератури (проза,поезія, уривки з вистав).
Для участі записи подаються на цифрових носіях (USB флеш-накопичувачі, CD-диски), чи висилаються в електронному форма-ті. Цифрові носії повинні містити тільки 2 конкурсних треки,обов’язково української пісні чи інструментальної музики.
Просимо всіх бажаючих взяти участь у конкурсі, надсилати ори-гінали чи копії робіт з поміткою «Pentruconcurs» на адресу: Uniunea Ucrainenilordin România, str. Radu Popescu nr. 15, sect 1,Bucureşti, а також і в електронному вигля-ді (e-mail: [email protected]), до 1березня 2018 р.
НАГОРОДЖЕННЯ:Найвища нагорода – Кубок Гран-прі
фестивалю, диплом Гран-прі фестивалю тагрошова премія.
Перші місця будуть нагороджені Імен -ними кубками фестивалю, дипломами тагрошовими преміями.
Другі та Треті місця будуть нагородженідипломами та медалями фестивалю і гро-шовими преміями.
Усі учасники отримають грамоту заучасть у фестивалі та 3 книги, виданіСоюзом українців Румунії.
Конкурсні твори оцінює журі (письмен-ники, художники, артисти, діячі культури і
мистецтв) за 10-бальною шкалою, на основі результатів голосуван-ня журі складається рейтинг і розподіляються місця в кожній номі-нації, а також по вікових категоріях.
Остаточний склад журі затверджується Комісією з питань куль-тури Союзу українців Румунії за 10 днів до початку Фестивалю-конкурсу.
Рішення журі оформляються у вигляді протоколу, є остаточнимиі оскарженню не підлягають.
Переможці конкурсу беруть участь у гала-концерті.
Питання з проведення фестивалю-конкурсу надсилайте наадресу [email protected]
Телефони оргкомітету 021 222 07 37; 072 505 72 51 (контактна особа – Михайло Гафія Трайста).
PEN International (ПЕН-клуб) приєднався до Платформи щодо сприяння захисту журналістики і безпеки журналістів.
іі-й випУсК ФЕсТивалЮ-КОНКУрсУ МисТЕЦТв«ЮНі УКраЇНсЬКі ТалаНТи рУМУНіЇ»
лисТОпаД 2017 р.12
Українці Баямарської орга-нізації Союзу українцівРумунії отримали сумнувістку: в неділю 19 листо-
пада ц.р. відійшов у вічність щирийукраїнець, лікар по фаху Василь Сопко.
Василь Сопко народився 4-го лютого 1940 року в селіЗоріле Карашсеверінського повіту в багатодітній селянськійсім'ї, яка прибула до Банату 1906 року. Закінчив початковушколу (4 класи) в рідному селі, а гімназію в Копашилі, де мавзнаменитого професора Івана Лібера.Середню школу закінчив в Українськомуліцеї міста Сігет. Працював учителем уселі Ремети Марамороського повіту кіль-ка років. Опісля поступив до Ме дичногофакультету в Клужі.
Після факультету працював у селіСомеш Уйляк, що на Мараморощині. ЗМараморощини переселився до містаБістріци, де займав різні посади в лікар-ській галузі. Певний період був директо-ром Бистрицянської Поліклініки, а востанні роки перед виходом на пенсію бувдиректором медичної технічної школи.
Маючи брата Федора на Мараморощині,який був деякий час головою Баямарськоїорганізації СУР, приїжджав до нас на свята.Ми три разом – я, Василь та Федір здійснили прогуляку вУкраїну – на Закарпаття, – де відвідали родину Сопків у райо-ні Міжгір’я в селі Волове і там з великою радістю нас прийнявголова села.
На жаль, коли я пишу цю статтю – 21-11.2017 р. – славногоукраїнця Василя Сопка сім'я – жінка Сільвія та їх син – разом
з родиною відправляють його в останнюдорогу до вічності, де не існує ні біль, ніжаль.
Цим шляхом передаємо щирі співчуттязасмученій сім'ї й родині. За його добрудушу і за все те, що він здійснив у життідля української спільноти завдячуємо ійому.
Незабуття і вічна вдячність, Василю Сопку!Хай земля буде йому пухом!
З глибокою повагоюСтепан БУЧУТА,
почесний голова СУР
-27 жовтня 2017 р. в повітіСату-Маре (в м. Тешнад)відбувся VІІІ-ий Міжна -род ний симпозіум «Ру -
мунсько-українські відносини. Історія ісучасність». З такої нагоди делегаціяукраїнців із Закарпаття, які були запро-шені на симпозіум, після його закінченнязагостили на два дні у повіт Тіміш, щобпобачити і познайомитись з родинами,які переселились уже дуже давно доБанату. Таким чином, голова Тіміськоїорганізації СУР Юрій Глеба, члени комі-тету та інші члени СУР радісно прийнялигостей, разом відвідали Українську хату вм. Тімішоара і все, що існує коло хати:православна церква, і стара, і нова, якаще не готова. В складі делегації п. етног-раф Михайло Буришин і заступникМіжгірської ради п. Василь Міщанин, п.
Василь Галас з дружиною булираді побачити наш край, хоча йтак коротко, де проживаютьукраїнці-переселенці. Правда, п.Михайла Буришина дуже цікави-ло побачити родину свого дідусята інших з коріння родини, і тогож самого дня вони прибули і вмісто Лугож. Спочатку – до укра-їнського осередку, до сурівськоїдомівки, де тепло зустрічали гос-тей голова Лугозької організаціїСУР Іван Ковач та члени коміте-ту. Пройшла гарна розмова, булий пропонування на співпрацю, бонас єднає одна й та ж сама мова,одна пісня, ті ж самі звичаї, традиції. Алечас швидко минав, бо дехто спішив дородини в село Гусарка (Pădureni) з п.Тіміш, опісля в село Копашиль з Караш-
Северіну, в місто Карансебеш, бо і там єродина... День короткий, час швидкоминав, бо треба було поспішати доТімішоари, другого дня знову пускатися в
дорогу, перейти кор-дон й добитися до рід-ного краю, до Закар -паття.
Ми попрощалися здумкою на те, що дніне кінчаються й наді -ючись на нову зустріч.Наші гості пообіцялинаступного року в пе -ріод канікул зновубути гостями в роди-нах і нашій Тіміськійорганізації Со юзу укра -їнців Ру мунії.
Анна БЕРЕГІЙ
ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ НА 77-ому РОЦІ ЖИТТЯ ЩИРИЙ УКРАЇНЕЦЬ
ВАСИЛЬ СОПКОВАСИЛЬ СОПКО
ЗАКАРПАТЦІ – В ТІМІСЬКОМУ ПОВІТІ
лисТОпаД 2017 р. 13
12-14 жовтня 2017 року, Комісія з питань освітиСоюзу українців Румунії спільно з Міністерствомнаціонального виховання, Департаментом дляменшин та Університетом ім. Бабеша-Бойоя м.
Клуж-Напока організували Національну нараду викладачів з осві-ти для української меншини. Організатори в особах Ельвіри Кодрі,радника в Міністерстві національного виховання та голови Комісіїз питань освіти Союзу українців Румунії, Міхаєли Гербіль з уні-верситету «Бабеш-Бойой», Клуж-Напока, та Івана Гербіля з універ-ситету «Бабеш-Бойой», Клуж-Напока, тим часом і голова Союзуукраїнців Румунії - Філія Клуж, займалися розповсюдженнямінформації, складанням списків учасників і підготовкою інформа-ційних матеріалів, забезпеченням залів для роботи викладачів, аСоюз українців Румунії фінансово підтримав цю акцію,забезпечуючи для всіх учасників транспорт, проживан-ня та харчування під час проведення акції, винагородивикладачів-тренерів, папки, авторучки та свідоцтва проучасть для всіх учасників.
Списки зарахування учасників були відправлені додиректорів шкіл та шкільних інспекторів без поправкищодо зобов'язання про участь, так що присутністьпонад 100 вчителів продиктована лише їхнім бажаннямбути поінформованими про нові правила в галузі освітидля меншин, бажанням обмінятися найкращими прак-тиками і необхідністю пошуку життєздатних рішеньактуальних проблем, що стоять перед класом, школою,шкільним інспекторатом та міністерством.
Серед учасників були:1. Шкільні інспектори з української мови повітів
Марамуреш, Сучава та Тіміш;2. Виховательки, вчителі та директори шкіл та
українських відділів у повітах: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Арад,Караш-Северін, Ботошани та Сату-Маре;
3. Вчителі української мови, музики та релігії - УкраїнськийПравославний Культ з повітів: Марамуреш, Сучава, Тіміш, Арад,Караш-Северін, Ботошани та Сату-Маре.
Нас обрадувала присутність запрошених гостей, які в своїх про-мовах коротко розповіли про систему освіти для меншин, уточни-ли сучасні проблеми, з якими стикаються учні та їх вчителі, алевони також висвітлили і заслуги української освіти в Румунії, такі,як результати, отримані на національних олімпіадах та в конкур-сах, створення нових груп та класів з викладанням рідною україн-ською мовою, якість та кількість позакласних заходів, розробканових навчальних програм українською мовою і, найголовніше,
розробка п'яти допоміжних посібників з української мовита літератури для I-V класів, які уже знаходяться у видав-ництві і чекають лише угоди відповідних органів, щобвийти до друку, посібників, які будуть надруковані зафінансову підтримку Союзу українців Румунії.
Серед гостей були:•пан Микола-Мирослав Петрецький, голова Союзу
українців Румунії та депутат Парламенту Румунії;•пан Дорін Йоан Кіра, Конф. Д-р Клузького Уні -
верситету Бабеш-Бойой;•пан Гораціу Каталано, Конф. Доктор Клузького
Університету Бабеш-Бойой, Факультет психології тапедагогічних наук, Департамент педагогічних наук;
•пан Крістіан Стан, Проф. Доктор КлузькогоУніверситету Бабеш-Бойой, Факультет психології тапедагогічних наук, Департамент педагогічних наук;
•пан Мирослав Петрецький, голова Союзу українцівРумунії - Філія Марамуреш;
•пані Люба Ірина Горват, голова Союзу українцівРумунії - Філія Сату Маре, генеральний секретар Союзуукраїнців Румунії;
•пан Володимир Антофійчук, Сучавський УніверситетШтефан чел Маре;
•пані Анамарія Гаврил, Сучавський Університет Ште -фан чел Маре;
•пан Роман Петрашук, Бухарестський Університет.Дія відбулася за строго встановленої та дотриманої
програми. Учасники прибули ввечері в четвер, 12 жовтня2017 року, і були розміщені в готелі Бельведере, Клуж-Напока. П'ятниця, 13 жовтня, розпочалася з пленарногозасідання в залі Міхай Емінеску, Університет Бабеш-Бойой, де організатори привітали гостей і учасників тапобажали всім плідної праці. Після короткої перерви длякави, необхідної для соціалізації учасників, розпочаласясправжня діяльність, підготовлена радником вМіністерстві національного виховання, в рамках якоївисвітлювалися та обговорювалися питання, що сто-суються освіти мовами меншин загалом та освіти україн-ською мовою зокрема.
Національна нарада викладачів з освіти для української меншини
(Далі буде)Ельвіра КОДРЯ
лисТОпаД 2017 р.14
¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈
Було собі два друзі. І дуже міцною була їх дружба.Якогось моменту друзі посперечались, і один з нихдав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, аленічого не кажучи, написав написку: «Сьогодні мій
найкращий друг дав мені ляпаса».Вони продовжували йти, і знайшли оазис, в якому вони вирі-
шили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не потонув,але друг врятував його. Отямившись, він почав писати на каме-ні: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя».
Той, який дав ляпаса, а потім врятував життя, запитав його: – Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер ти вибива-
єш на камені. Чому?Друг відповів:– Коли хтось нас ображає, ми маємо написати про це на піску,
щоб вітри могли стерти напис. Але коли хтось робить щосьдобре, ми повинні викарбувати це на камені, щоб жоден вітер незміг стерти такі слова.
Давайте будемо вчитися писати образи на піску і гравірувати радощі на камені.
9 листопада
ДЕНЬ КНиГи рЕКОрДів ГіННЕса
Книгу рекордів створив бри-танський інженер і власник пиво-варні х'ю Бівер. У листопаді 1951року він відправився з друзями наполювання. Увечері в барі міжчоловіками зав'язалася суперечка:яка з диких птахів найшвидша?
Чоловіки переглянули кількарізних довідників, але відповіді незнайшли. Тоді Бівер вирішив ство-рити книгу, в якій будуть зібранівсі рекорди. Назвав він її на честьсвоєї пивоварні. в даний час Книгарекордів Гіннеса є книгою з най-більшим тиражем із усіх, захище-них авторським правом.
Все ми чуємо: в них голуба кров. А звідки це походить?
іспанська королівська сім'я і дворянство пишалися тим, що, на відмінувід простого народу, вони ведуть свій родовід від вест-готів і ніколи не змі-шувалися з маврами, які проникли до іспанії з африки. На відміну від сму-глошкірих простолюдин, на їх білій шкірі виділялися сині вени, і тому вонигордо називали себе «блакитною кров'ю». Звідси цей вираз для позначенняаристократії проник у багато європейських мов.
К. КОРОЛЬ
ріДНа МОва
разом із щастям і журбоюЗеленим листом шелестить,У небі яснім над водоюНам рідна мова мерехтить.Це символ мудрості твоєї,Моя вкраїно. він горить!Тож мови рідної своєїНе відцураймось ні на мить!
Валентина КАМЕНЧУК
МОвУ ріДНУ, слОвО ріДНЕ
Мову рідну, слово ріднеМає, дітки, кожний в світі.З деревом говорить вітер,З квіткою говорить квітка.З пташкою щебече пташка,Тиха річечка – з озерцем.Мову знати цю неважко,Коли хоче того серце.
Вцей день діти всієїземної кулі відзнача-ють свято на їхнючесть, як дня світо-
вого братерства і взаєморозумін-ня дітей.
Це свято прийняла Гене ральнаасамблея ООН в 1954 р., щобзвернути увагу дорослих до про-блем, з якими стикаються дітив нинішній день.
Діти – найбільш вразлива час-тина суспільства, найбільш гос-тро переживають наслідки про-блем суспільства: криза сім'ї, бід-ність, виростання в сім'ях, якіподалися на заробітки, залишив-ши їх напризволяще, самотніми.
в цей день - всесвітній ДеньДитини - вітаємо всіх дітей цієїпланети. Бажаємо радості, щас-ливої долі, миру на Землі!
20 листопада – всесвітніЙ день дитини
ПРИТЧА ПРО ДРУЖБУ
лисТОпаД 2017 р. 15
¨̈ С Т О Р І Н К АС Т О Р І Н К А Д Л ЯД Л Я Д І Т Е ЙД І Т Е Й ¨̈
19
КрилаТі пасТУхиУ нас людині допомагають
пасти худобу домашні собаки. аот у деяких африканських краї-нах вдаються до послуг крила-тіх помічники – журавлі. вонипасуть цілі череди корів.відлучиться якась худобина –крилатий пастух одразу знайде
й прижене її до гурту.
ЧУДОДійНа «КОрОва»сир, як відомо, робиться з
молока. Молоко дають кози,вівці, корови... а от у південнійамериці зустрічаються просто-
таки чудесні «корови» – зелені, гіл-лясті, листаті. Дерево – та й годі! Зсоку цього дерева, – білого, смачногона молоко, – роблять сир!
Добувають молоко дуже просто:просвердлюють дірку в корі, втика-ють трубочку, і воно само капає у«дійницю».
ЗМія-сТОрОЖДо крамниці, де немає жодної люди-
ни, крадеться злодій. і раптом йомущось обплутує ноги, не дає й крокуступити. Змія! якщо на крик переля-коного злодія ніхто не прибіжить, товін може й згинути.
Часто послугами змій-сторожівкористуються в сіднеї, австралії.Тільки за послуги платять не змії, а їїгосподареві-дресирувальнику.
²Питання походження слов'янської писемності зали-шається досі остаточно не з'ясованим. Але однозначновизнано факт її існування ще до Хрещення Русі. Про цемаємо декілька свідчень у стародавніх літописах.
У «Житії» слов'янського просвітника Кирила зберігсяпереказ, що він бачив у 860 р. в кримському Херсонесі(Корсуні) книги, написані «руськими письменами». Ці ж«руські письмена» згадують й арабські письменники Хстоліття. В історичних джерелах зустрічається такожповідомлення про те, що руська писемність, нарівні з ста-роєврейською, розповсюджувалася в Хазарії. Важливимсвідченням того, що писемність була відома в КиївськійРусі ще до хрещення, стала знайдена в 1949 р. в одному зісмоленських курганів глиняна посудина середини Х ст. здавньоруським написом «гороухща» (гірчиця).
КМіТливіДіТи- Діти, ложку зо -лотуЯ поклав у кис-лоту.Поясніть,Якщо хто зна,Чи розчинитьсявона?Всі гукнули хо -ром:- Ні-і-і!- А чому?Скажіть мені.- Бо інакшеЛожку туВи б не клали вкислоту!
Цікавинки
Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ
Чи знаєте ви, що:
свято рідної української писемності та мови буловстановлено Указом президента України 1997 р. в цейдень вшановується преподобний Нестор-літописець(близько 1050-1114 рр.), якого вважається прабатькомукраїнської писемної мови. йому завдячуємо «повістьминулих літ» та «Житія святих».
всі ми, народжені в українських родинах, повиннілюбити, шанувати, розмовляти, гордитись своєю рід-ною українською мовою!
9 лисТОпаДа – ДЕНЬ УКраЇНсЬКОЇписЕМНОсТі Та МОви
З а с Т Е р Е Ж Е Н Н яЗ а с Т Е р Е Ж Е Н Н я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших
відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються
і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати
і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.
= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.
16 лисТОпаД 2017 р.
Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії
РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ
Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ
Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737
Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,
ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: [email protected]
Наклад фінансований Союзом українців Румунії
ОСІННЄ СВЯТО В ЛУГОЗЬКОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ДИТСАДКУ(Закінчення. Поч. на 9 стор.)
Між іншими заходами, які відбуваються в такучарівну пору, як осінь, котра приносить і даруєнам багато користі для харчування, дляжиття, є і осінні свята. і так, 26-го жовтня
ц.р. дошкільнята українського дитячого садочку м. лугожу, які кожного року, святкували таке гарне, таке цікаве свято!
Зал садочку був переповнений діточками, батьками, знайо-мими, був гарно прикрашений різними стовпчиками із зелено-жовтими листочками, гірляндами з осіннього листя, різнимикартинками, гарно виставленими овочами, фруктами, дужегарною виставкою – живою картиною осені.
відкрила свято п. вихователька Марія-аделіна Бобик, при-ємно вітаючи всіх, а кругом виставки з осінніми продуктамисиділи діточки, уважні, одягнені по-святковому. в першій час-тині програми вони декламували віршики, співали пісеньки,присвячені святкованій порі, – так вони виражали почуттярадості з осінніх продуктів і для таких різноманітних міфо-логічних кольорів.
потім слідувала коротка сценета «вулиця овочів». Закін -чили одним танцем «Гора»: тримаючись за руки, танцювали
кругом виставки, співали після програми. вихователька подя-кувала всім, розділила діткам дипломи за участь, а сюрпризомбуло – маленькі кошики з різними фруктами і солодощами,далі зфотографіями з малюками. після закінчення програми взалі дошкільнята продовжували з прогулькою в найближчийпарк серед природи разом із п. вихователькою, батьками, босонечко ще огрівало землю і душі діточок, які раділи, гралися,бігали. Була і коротка розмова з п. вихователькою, що маємішану групу; не легко з нею працювати, та маленькі від двохрочків з половиною всіх 21 діток п. Марія-аделіна Бобик ста-рається здобути гарні результати, але, на великий жаль,тільки семеро (7) діточок – українці, решта від інших націо-нальностей – румунів, мадярів та інших. вся програма насвяті, розмова проводилися на румунській мові, п. вихователь-ка підкресливши, щоб у садочку мати умови для прийняттямалят на початку шкільного року. я сама, на свій рахунок,приготовляла садок (фарбування підлоги, малювання і т.д.) йвідповіла, що інша можливість не була, і зробила це все злюбові до діточок, бо вихователька – штатна вихователька,яка чекає радісно всіх.
