Палеозойська ера

Палеозойська ера охоплює величезний часовий проміжок приблизно 542 - 250 мільйонів років тому. Першим його періодом був «Кембрій», що продовжився близько 50 -70 мільйонів років, друга - «Ордовик», третім - «Силур», четвертим - шостим, відповідно, «Девон», «Карбон», «Перм» . На початку кембрію рослинність нашої планети була представлена переважно червоними і синьо-зеленими водоростями. Цей різновид по своїй будові більше схожа на бактерії, так як не має ядра в клітині. Палеозойська ера, клімат якої на початку був помірним, з переважанням морів і ницої суші, сприяв процвітанню саме водоростей.

Синьо-зелені водорості з'явилися на Землі більш ніж давно, близько 3,5 мільярдів років тому. І, як припускають учені, саме вони віддали земну атмосферу за рахунок виділення кисню в процесі фотосинтезу. У фотосинтез водорості змогли включитися за рахунок наявності в них двох речовин. Одне, синього кольору - фикоцианин, інше, зеленого кольору - хлорофіл. Причому окремі види і роди цих створінь мають різні модифікації вищевказаної пари, що дозволяє водоростям виживати в умовах затінення, мінімальної кількості кисню, високих і низьких температурах. Сьогодні синьо-зелені водорості зустрічаються і в колекторах стічних вод і у водах Північного Льодовитого океану. Останки ж древніх водоростей сьогодні зустрічаються у вигляді Биострим - великих лінз, складених біогенними вапняками.

Псилофіти, що з'явилися в попередньому періоді і не мали чіткого будови, удосконалилися, а разом з ними сушу стали ділити примітивні плавуни - попередники сімейства папоротевих. Сформувалися кліматичні умови, яким характерна підвищена вологість, більш підходили саме плавун, і з часом вони практично винищили псилофітів. У девонський період з'явилися і перші голонасінні рослини, що стало справжнім стрибком вперед.

Кембрійський період

Поступово висихають моря спровокували природне скорочення видів. Найбільш сильними представниками тваринного світу виявилися Дводишні риби, здатні пристосуватися до умов. Кістеперие риби цього періоду мали спеціальний плавець, за допомогою якого вони могли переповзати з одного водоймища в інший, що збільшувало їхні шанси на виживання.Можна говорити про те, що до девону початок палеозойської ери залишилося далеко позаду - настільки активно з'являлися в цей час нові види риб і молюсків. Тваринний світ розвивався стрімко, поступово охоплюючи нові простори.

Ордовицький періодОрдовикский період на Аравійському півострові, на півдні Франції, Іспанії характеризується зледенінням. В Бразилії і не заході Сахари теж виявлені сліди льоду. Розширення морських просторів відбувалося в середині ордовицького періоду. В західній частині Північної і Південної Америки, Британії, в Уральско-Монгольському поясі, на південно-сході Австралії сліди відкладень ордовику досягають до десяти тисяч метрів. У цих місцях було багато вулканів, накопичені товщі лав. Знаходять також кременисті породи: яшми, фтаниды. На території Росії ордовикский період добре видно на Східно-Європейській, Сибірської платформи, на Уралі, на Новій Землі, на Новосибірських островах, на Таймирі, в Казахстані та Середній Азії.

По суті, саме в ці періоди палеозойської ери було покладено початок життя Землі в тому варіанті, в якому вона існує в наші дні. Якщо кембрійський період був часом зародження, то ордовикский - стабілізації та вдосконалення. Трилобіти розмножувалися, набуваючи все нові і нові особливості. Форамініфери, радіолярії, перші корали, рибообразние спочатку мирно співіснували з іншими видами, але потім останні, розвинувши сильні щелепи, перетворилися на хижаків.

Силурійський періодСаме в цей час життя поступово стала проникати на сушу, підкоряючи все більші її ділянки. Море заходило на територію раніше незаселених земель і принесло на них псилофіти - перші форми рослинності, які найбільше нагадували мохи.Тварини палеозойської ери цього періоду змінилися не особливо сильно. Здебільшого фауна набувала нові форми і різновидів, проте великого стрибка в еволюції не відбулося.

Найбільшим силурійським континентом була Гондвана, що розташовувалася в Південній півкулі. Відомі також більш дрібні масиви суші: Лаврентія, Балтосарматія, Ангарида і інш. Початку періоду передує велика глобальна подія — покривне заледеніння. До початку силуру сформувалися всі основні класи безхребетних організмів і з'явилися перші хребетні. У пізньому силурі на прибережних рівнинах розвиваються перші вищі рослини.У цей період на нинішній території України нагромаджувалися потужні товщі карбонатних і теригенних відкладів. Відклади, що утворилися протягом силурійського періоду, становлять силурійську систему. На території України вони поширені в межах Волино-Подільської плити,Галицько-Волинської синеклізи, Переддобруджинського прогину і острова Зміїного — вапняки, доломіти, мергелі, аргіліти тощо. Використовують їх як будівельний матеріал.

Девонський періодПочаток періоду характеризувався відступом моря і накопиченням товщ потужних континентальних червоно-кольорових відкладів; клімат континентальний, посушливий. В ранньому девоні завершилася каледонська складчастість, пізніше відбувалися великі трансгресії.Середній девон — епоха занурень; наростання морських трансгресій, активізація вулканічної діяльності; потепління клімату.Кінець періоду — скорочення трансгресій, початок герцинської складчастості, регресії моря.

До відкладів девону приурочені значні і середні скупчення нафти і газу, горючих бітумінозних сланців, кам'яного вугілля, кам'яної і калійної солей, мідистих пісковиків, залізних руд, бокситів тощо.В Україні девонські відклади поширені у Дніпровсько-Донецькій западині , на Волино-Подільській плиті, у Переддобруджинському прогині та ін. З ними пов'язані поклади нафти, газу, кам'яної та калійної солей тощо. Значні запаси кам'яної солі приурочені до верхньодевонських відкладів Прип'ятської і Дніпровсько-Донецької западин.

Кам'яновугільний період поділяється на три відділи: нижній, середній і верхній. У цей період фізико-географічні умови Землі зазнали значні зміни, Неодноразово змінювалися обриси материків і морів, виникали нові гірські хребти, моря, острови. На початку карбону відбувається значне опускання суші. Морем були затоплені великі площі Атлантиди, Азії, Гондвани. Зменшилася площа великих островів. Зникли під водою пустелі північного континенту. Клімат став дуже теплим і вологим,у нижньому карбоні починається інтенсивний гороподібний процес: формуються , Гарі, Рудні гори, Судети, , Австралійські Кордильєри, Західно-Сибірські гори. Море відступає.В середньому карбоні суша знову опускається, але набагато менше, ніж у нижньому. У міжгірних улоговинах накопичуються потужні товщі континентальних відкладів. Формується Східний Урал, Пеннікінські гори.У верхньому карбоні море знову відступає

Кам’яновугільний період

Морські осадові відклади кам'яновугільного періоду представлені головним чином глинами, пісковиками, вапняками, сланцями і вулканогенними породами. Континентальні— переважно вугіллям, глинами, пісками та іншими породами.Посилена вулканічна діяльність в карбоні призвела до насичення атмосфери вуглекислим газом. Вулканічний попіл, який є чудовим добривом, зробив родючими карбонові грунту.Теплий і вологий клімат панував на материках тривалий час. Все це створило надзвичайно сприятливі умови для розвитку наземної флори, в тому числі вищих рослин кам'яновугільного періоду— кущів, дерев і трав'янистих рослин, життя яких було тісно пов'язане з водою. Вони росли головним чином серед величезних боліт і озер, поблизу солонувато водних лагун, на узбережжі морів, на вологому мулистому ґрунті.

Пермський період характеризувався інтенсивним виявом тектонічних рухів і магматичною діяльністю. Продовжувалася і завершилася герцинська складчастість, що почалася в карбоні. Виникла Урало-Тянь-Шанська складчаста область, що включає Урал, Тянь-Шань, Алтай і Західно-Сибірську плиту. Утворилася герцинська складчаста область у Західній Європі, була виконана Аппалацька геосинкліналь у Північній Америці. Завершилося злиття платформ Північної півкулі разом з прилеглими до них герцинідами в гігантську суперплатформу Лавразію.

Пермський період

Збільшилися розміри Ґондвани. Сталося також значне скорочення Тетісу, що розділяв суперплатформи Лавразії і Ґондвани. Згідно з неомобілістською концепцією трапилося зіткнення і злиття цих суперконтинентів в єдину материкову брилу — Пангею, витягнуту в субмеридіональному напрямі від Південного і, майже, до Північного полюсів. Тоді ж сформувався єдиний океанічний басейн — Прото-Тихоокеанська западина.